***

За днем минає день, за роком - рік...

Повз нас летять століття і епохи.

Давно згубили ми світанкам лік

І вечорам... Спинімось, хоч на трохи.

Скажімо один одному слова...

Найзаповітніші... Для чого застороги?

"Мовчання - золото," - так, думка не нова,

Та не завжди. Все ж краще - діалоги.

І спиниться хай Світ. Нехай на мить...

Та цього досить, аби зрозуміти,

Якщо душі струна твоя бринить -

Про це потрібно просто говорити...

11.12.2018

***

Скоро день новий прийде у гості.
Не запізнитися ні на хвилину.
І, лиш тільки, зірки в високості
Зафіксують межу невловиму

Між сьогодні і завтра. Не варто
Зупиняти цей день. Хай минає...
Що поставимо завтра на карту?
Й чи поставимо щось? Та, хто ж знає?..

Бо, насправді, вже втрачено вчора,
І не знайдено, точно, ще завтра...
Ми готові порушити гори,
Бо свобода, таки, того варта.

Лиш сьогодні. Або вже ніколи.
На межі між минулим й майбутнім.
Нас не спинять безглузді докори...
Так сьогодні стає незабутнім...

08.12.2018

***

Ця зоряна безодня, що над нами...
Цей вечір, що вінчає листопад.
Найголовніше чуємо серцями.
Слова тут зайві, й, часто, невпопад.

Осінній вечір, як акорд фінальний.
Звучить з надією, що новий буде день.
Непередбачуваний і такий жаданий...
Він принесе нових іще пісень.

Найголовніше бачимо серцями,
Говоримо очима знов і знов...
Й ця зоряна безодня, що над нами,
Давно вже знає про мою любов.

29.11.2018

***

І листопад притих, ген – за вікном,

Закутавшись у теплий плед з туману.

Чека на вірш… Рядок, що за рядком,

На білий лист невпевнено лягає.

А горобини, у рубінових вінках,

Завмерли, у очікуванні дива.

І тільки серце, наче пташка у руках,

Тріпоче в грудях так, чомусь, зрадливо…

В тягучій напівтемряві гардин

Смакую каву з мріями про тебе…

Тихесенько потріскує камін…

Коньяк і кава… І бездонне небо…

26.11.2018

***

Я не твоя - кричала Ніч - спинись!
Мене чекає Вітер в полі чистім...
А Він їй квіти знову й знову ніс
І надсилав, ледь не щодня, намисто...

Я не твоя... І думати не смій!
Й гасила ліхтарі - вмикала зорі...
А Він все йшов. І, якось, в місті Мрій
Вони зустрілись на порожньому пероні.

І стихла Ніч, бо Вітер десь подівсь...
І Він мовчав, бо що було казати?..
Й на місто впав Туман, як і колись.
Ранок і Ніч - нового Дня початок...

01.11.2018

***

Ти про мене, хоч інколи, мрій.

Так, неначе ми – незнайомці.

Спогадом теплим серце зігрій,

І у твоє вікно загляне знов Сонце.

Хай за вікнами знову дощить

Й сіре небо низько над нами.

Пригадай незабутню ту мить,

Коли ми розмовляли серцями…

Пам’ятаєш, як травень співав?

Пам’ятаєш, як літо летіло?

Як нас вечір крильми обіймав?

Як багаття палахкотіло?

Хай за вікнами знову дощить

Й сіре небо низько над нами.

Пригадай незабутню ту мить,

Коли ми розмовляли серцями…

Промайне, наче мить, листопад,

Вже зима на стежині моїй…

Але, навіть, і в снігопад,

Ти, хоч інколи, про мене мрій…

Хай за вікнами знову дощить

Й сіре небо низько над нами.

Пригадай незабутню ту мить,

Коли ми розмовляли серцями…

24.10.2018

***

Не з м’ятою, не з бергамотом

Поп’ємо чаю... З тобою...

За круглим столом Камелоту.

У тиші, що стане дзвінкою.

Удвох... Нам є що сказати.

Та, більше... У просторі й часі

Нам є про що помовчати

Із чорним напоєм у чашці...

Я просто присяду навпроти,

Торкнуся руки рукою...

Не з м’ятою, не з бергамотом...

Поп’ємо чаю з тобою?..

13.10.2018