***

Не спати ніч, у темряві всміхатись...

Шукати сенс життя там, де нема...

І мріяти... Це має колись статись...

Бо не потрібні зараз нам слова.

Заснути пізно. Встати знову рано...

Світанок зустрічати знов і знов...

І вірити, що день новий настане,

Й тобі розкаже про мою любов.

26.06.2018

***

Десь далеко гримить… У небі,

Наче вежі, ростуть хмари.

Літо шепче мені про тебе,

Дощ тобою, мов я, марить…

Ну, а я буду завжди поряд,

Непомітно, за правим плечем…

Ти впіймати мій зможеш погляд,

Як оглянешся… За дощем

Знову спека прийде. Та дАрма!

Над тобою розкрию крила

Білим ангелом… Так – то карма!

І мовчати мені не сила…

19.06.2018

***

Заблукаю в ранковім тумані,

Упаду у холодні роси…

З тихим шелестом рівні покоси,

Ген, косар кладе на світанні.

Пахне скошеною травою,

Тихо жайвір співа в високості.

Знову літо прийшло у гості

І забрало нас із собою…

Я торкнуся твого волосся,

Подивлюся у очі кохані…

Заблукаю в ранковім тумані,

Упаду у холодні роси…

18.06.2018

***

Тебе не бачив так уже давно…

Ось твоє фото… З ним ми знов віч-нА-віч…

Я – Місяцем – загляну у вікно…

Лише на хвильку. Лиш скажу: «Добраніч».

І то дарма, що десь далеко ти.

Я знаю, всі слова мої почуєш.

Бо формула проста до простоти:

Коли кохаєш – серцем слово чуєш…

13.06.2018

Далі буде...

А далі буде літо. Ще одне…

Так… Липи вже цвітуть, п’янить жасмин,

І пахне полуницями та сіном.

Воно, як попереднє, промайне,

Немов комета, ген - над небосхилом…

Колись воно екватор перетне…

Зелені кетяги, ще зовсім, горбин.

Та зовсім скоро вкриє їх рубіном…

Та… Далі буде… Літо… Ще одне…

Й світанки під небесним балдахіном…

01.06.2018