***

Ця зоряна безодня, що над нами...
Цей вечір, що вінчає листопад.
Найголовніше чуємо серцями.
Слова тут зайві, й, часто, невпопад.

Осінній вечір, як акорд фінальний.
Звучить з надією, що новий буде день.
Непередбачуваний і такий жаданий...
Він принесе нових іще пісень.

Найголовніше бачимо серцями,
Говоримо очима знов і знов...
Й ця зоряна безодня, що над нами,
Давно вже знає про мою любов.

29.11.2018

***

І листопад притих, ген – за вікном,

Закутавшись у теплий плед з туману.

Чека на вірш… Рядок, що за рядком,

На білий лист невпевнено лягає.

А горобини, у рубінових вінках,

Завмерли, у очікуванні дива.

І тільки серце, наче пташка у руках,

Тріпоче в грудях так, чомусь, зрадливо…

В тягучій напівтемряві гардин

Смакую каву з мріями про тебе…

Тихесенько потріскує камін…

Коньяк і кава… І бездонне небо…

26.11.2018

***

Я не твоя - кричала Ніч - спинись!
Мене чекає Вітер в полі чистім...
А Він їй квіти знову й знову ніс
І надсилав, ледь не щодня, намисто...

Я не твоя... І думати не смій!
Й гасила ліхтарі - вмикала зорі...
А Він все йшов. І, якось, в місті Мрій
Вони зустрілись на порожньому пероні.

І стихла Ніч, бо Вітер десь подівсь...
І Він мовчав, бо що було казати?..
Й на місто впав Туман, як і колись.
Ранок і Ніч - нового Дня початок...

01.11.2018