Випускникам

Знов пахнуть вечори прив’ялим сіном,

Росою світанковою посріблені жита.

І тополиний пух вже відкружляв над світом.

Ось-ось цвістиме липа золота…

Іще один минає рік навчальний.

Він пролетів, як день, неначе мить.

І дзвоник пролунає знов останній.

А в грудях так тривожно знов щемить…

Ми всі на рік досвідченіші стали,

Нові знання за рік цей здобули.

Нехай вас оминають зло й печалі,

І щоб усі здорові ви були.

У добру путь! Нехай щастить вам всюди!

Нехай збуваються всі мрії повсякчас!

Хай кожен з вас ніколи не забуде

Про друзів, вчителів і рідний клас.

24.05.2018

***

Вже маки червоніють у житах…

Знов літній вечір стукає у двері.

Бездонне небо у твоїх очах,

А в ньому зорі – іскорки веселі.

Летять, мов птахи, дні. Біжать роки.

Я знаю точно – час не повернути.

Та час спиняється, коли є поряд ти.

Цей парадокс нам треба ще збагнути…

21.05.2018

***

Тобі так важко повірити в чудо?

І біль мине, і сердечний щем...

Я небо над тобою тримати буду,

Аж доки і сам не стану дощем.

І, навіть, потім... У шепоті вітру,

У хвилях моря, у піснях солов'я...

Я біль заберу і сльози витру...

Аби лиш ти щаслива була.

6.05.2018

***

Я часто питаю сам у себе:

- Ким би я став, якби не ти?

Кому б писав про травневе небо?

Кому б розказував про зірки?

Я, мабуть, дивний? Тобі – краще знати..

Мені вітерець про це шепотить.

Часом кричу, коли треба змовчати.

Й мовчу, коли криком душа кричить…

А ще, я люблю тебе, щиро й ніжно…

Люблю, як ніхто на Землі не кохав…

І часто ставлю питання наріжне:

- Якби не ти, ким би я  став?

24.04.2018

***

Не знаю скільки дощ сховав пісень,

Не полічити тих, минулих, весен…

Та знаю, що теперішня несе

Мій човен повінню. І він летить без весел…

Не слухаю про що шумлять  вітри…

Не вірю, що весна уже минає.

Здіймаю знов вітрила догори,

І човен мчить… Й душа моя співає…

14.04.2018

Проростання насіння

Відеофрагмент про проростання насіння

***

І зоряна безодня угорі…

І ми, удвох, під цим бездонним небом.

Хоч не співають ще у вербах солов’ї,

Та я й не знаю, чи вони нам треба?

І кожен день дає новий урок.

І не важливо: у обіймах, чи в окопах…

Подумалось… Ми, мабуть, із зірок…

Й не придорожній пил на наших стопах.

10.04.2018