Вже маки
червоніють у житах…
Знов літній вечір
стукає у двері.
Бездонне небо у
твоїх очах,
А в ньому зорі –
іскорки веселі.
Летять, мов
птахи, дні. Біжать роки.
Я знаю точно –
час не повернути.
Та час
спиняється, коли є поряд ти.
Цей парадокс нам
треба ще збагнути…
21.05.2018
Немає коментарів:
Дописати коментар