***

Писав тобі лист... Лист про мене й про тебе.
Про нас. Про думки... Про осінній цейтнот.
Про те, що синіє зимою вже небо.
Про ключ журавлиний, що курличе з висот.

Про те, що невпинно летять дні за днями.
Про те, що спинити не можна роки.
Про осінь, що, раптом, співа солов'ями.
Про те, що віршую для тебе рядки...

Писав... Зупинився... І всі літери витер.
Курсор знову зліва. Аж ген - угорі...
Що в мене на думці? Це знає, лиш, вітер...
Та ще, в високості, оті журавлі...

29.09.2018

***

Як же я сумую за тобою…

Хоч минуло п’ять хвилин з розлуки,

Та уже щось робиться зі мною –

Хочу в свої взяти твої руки.

Як же пригорнути тебе хочу…

Ніжно обійняти стан красивий,

І поринути в глибокі твої очі…

То дарма, що вже я зовсім сивий.

Хочу просто поряд помовчати…

Бо ж слова мої ти й так всі знаєш.

Тиша також може зазвучати –

Стуком серця… Якщо ти кохаєш…

23.09.2018

***

Писав самітник-Вересень до Осені листи,
І відправляв щодня у невідомі далі.
Жовтень-поштар втомився їх нести -
Розсипав по дорозі. У печалі

Зібрав конверти Листопад-двірник,
Відніс до Вітру... Вітер в чистім полі,
Немов мара, раптово, взяв і зник...
Забрав листи у Безвість із собою.

І скільки не шукали - не знайшли.
І скільки не гукали - не вертався...
Писав самітник-Вересень до Осені листи...
Та так самітником, до віку, і зостався...
21.09.2018

***

Багряним спалахом калиново-кленовим

Останній літній день у цьому році.

Вже холодом повіяло зимовим…

Хоч осені не видно ще і досі…

А пам’ятаєте тоді, колись давно,

Коли були дерева аж до неба,

Як ми чекали, дивлячись в вікно,

Дзвінка з уроку? Правда ж? Ні! Не треба!!!

Роки, спиніться! Ну, хоча б, на мить…

Верніть на хвильку літо!!! Знову й знову…

Та осінь на подвір’ї вже стоїть

Багряним спалахом калиново-кленовим…

21.09.2018

***

І знову ми удвох... Я і прекрасна Осінь.

Говоримо, та кожен про своє.

Я - про польоти мрій, про неба просинь.

Вона - про дощ, що настрій так псує.

Я - про бажання вирію дістатись,

Вона - про зиму, що вже майже тут.

Її прошу на мить, хоча б, зостатись...

Вона ж втікає... Тільки дотик рук,

І посмішка, і очі... Я, щоранку,

Топлюся в їх бездонній глибині...

Чаклунка Осінь... З кавою, на ґанку...

Наснилася сьогодні ти мені...

05.09.2018

***

Я чекав на тебе ціле літо…

Снив тобою, спекою томивсь.

Назбирав букетик літніх квітів,

Щоб тебе зустріти, як колись…

Я бродив у росяних світанках,

Теплі вечори всі проводжав…

Слухав бражників гудіння… Так… На ганку.

Й все чекав на тебе, виглядав…

Я чекав… У небі бачив просинь,

Під ногами - тільки зелень трав.

Ти прийшла! Ну, здрастуй!! Здрастуй, Осінь!!!

Як же я давно тебе чекав…

27.08.2018

***

Не спати ніч, у темряві всміхатись...

Шукати сенс життя там, де нема...

І мріяти... Це має колись статись...

Бо не потрібні зараз нам слова.

Заснути пізно. Встати знову рано...

Світанок зустрічати знов і знов...

І вірити, що день новий настане,

Й тобі розкаже про мою любов.

26.06.2018